Военный эксперт Олег Жданов: Украина имеет все предпосылки для контрнаступления
Військовий експерт Олег Жданов в інтерв’ю УНІАН розповів, чи закінчились вже у Росії танки й ракети, чому план Кремля зі швидкого захоплення нашої країни перетворився в план знищення мирних міст та населення, а також чи є наразі передумови для українського контрнаступу та перемоги.
Пане Олеже, зараз серед експертів багато розмов про те, що Збройні сили України назавжди розвіяли міф про сильну й непереможну армію Російської Федерації. В чому, на вашу думку, була помилка Кремля у плануванні цієї, як вони називають, «військової операції»?
Росія не готувала армію до реальної війни. Це, вочевидь, головна причина поразки, яка ще чекає агресора. Вони розуміли, що пряма пропаганда та налаштування військових проти України не матиме успіху. Тому просто вдались до обману.
Якщо російським солдатам, особливо контрактникам, яких змусили підписати додаткові умови в контракті, і казали про ймовірні бойові дії, то обіцяли, що великого спротиву тут не буде, а місцеве населення буде бачити в них «визволителів». Мовляв, швиденько заходимо і все буде гаразд. Коли ж вони зустріли шалений спротив шалений спротив населення, були дуже шоковані.
Так, усі українці бачили кадри героїчних беззбройних людей, які виходили й виходять на вулиці й зупиняють собою бойову техніку агресора, або в тимчасово окупованих містах виходять на площі, щоб сказати, що Херсон, Бердянськ, Мелітополь або Нова Каховка – це Україна.
Чому вони провалили перші дні наступу, цілком зрозуміло. Поставте себе на місце цього російського «бійця». Він приїхав на танку, в нього закінчилось пальне, він хоче їсти, адже сухпайки закінчились, а люди з палками женуть його матом, називаючи загарбником та окупантом. А якщо є якісь добровільні підрозділи місцевих, росіяни взагалі намагаються повтікати, навіть не заходячи до міст.
Багато російських військових кидають техніку, танки та намагаються повернутись до Білорусі чи до Росії, або планують відсидітися якийсь час у лісах. Та при цьому ж потрібна їжа та теплі речі, взагалі якесь тепло, щоб відігрітись… Тому відловити їх в наших лісах та по наших хуторах — буде ще одним нашим завданням.
І ще один момент — ми точно знаємо, що в Білорусь вже зайшли декілька ешелонів плацкартних вагонів, які навантажують поранених та відправляють в РФ. Перші ешелони намагались розташувати поранених по всій території Білорусі, щоб не везти в РФ. Але зараз вже деякі ешелони евакуюють своїх до Росії.
Окрім великої кількості поранених та загиблих росіян, які, ймовірно, ще не доїхали до своїх родин і щодо яких в Росії полюбляють казати «их там нет» (або й не було), полонені є, є їхні свідчення скоєних злочинів. І усі вони кажуть одне: «Були на навчаннях, не знали, що в Україні»… Чи варто у це вірити?
Треба звернути увагу, що при потраплянні в полон, росіяни надають однакові покази що на Півдні, що на Сході України, будь-де. Тож, це одразу відповідь на питання. Все, що вони говорять, мовляв, були на навчаннях і командири їх змусили вдертися на територію України — це заготовлена легенда на випадок потрапляння в полон. В Росії їх залякали, що як не скажуть цього, їх розстріляють. Це залякування та «обробка» особового складу РФ перед застосуванням.
Тобто вони прекрасно знали, що їдуть в Україну. Вони знали, що їх завдання — доїхати до якогось місця і зайняти оборону. Здебільшого, контрактники навіть знали про можливу участь у бойових діях зі Збройними силами України. Проте їм говорили, що це буде миттєво та без спротиву.
Наразі на нашу користь грає те, що їх абсолютно обманули про реальну ситуацію в Україні. Коли росіяни стикаються з реальністю, їх це абсолютно ламає психологічно.
Жданов: росіяни прекрасно знали, що їдуть в Україну / фото УНІАН, Володимир Гонтар
Ви сказали, що головною причиною поразок російської армії в Україні є те, що керівництво Росії не готувало до війни солдат. А як щодо техніки? Якщо вони кидають свої танки вздовж наших доріг і зменшують кількість ракетних обстрілів, чи є надія, що історія про міць російської техніки такий же фейк, як і про силу російської армії?
Треба розуміти, що у Російській Федерації налічується близько 8-9 тисяч танків, а боєприпаси обраховуються не сотнями тисяч, а мільйонами тонн. Тому сказати, що вони закінчилися, не можна. Але вони не розраховували на таку велику витрату боєприпасів.
Російські війська готувались до бліцкригу з мінімальними витратами. Тому досі не можуть відновити роботу логістики щодо постачання боєприпасів, палива, продовольства та вивезення своїх поранених (вже не кажучи про «двохсотих»). Передусім, це відбувається тому, що вони взагалі не розраховували, що війна прийме затяжний характер. І зараз вони на ходу намагаються побудувати свою систему логістики фактично з нуля.
Зокрема, на сьогодні навіть є інформація, що паливозаправники намагаються придбати паливо для російських військ прямо на мозирському нафтопереробному заводі. От тому все так погано з моральним духом у збройних силах РФ.
А щодо боєприпасів. Наразі їх потрібно доставляти з глибини Росії. А це логістика, ешелони машин. Це треба врегулювати, а при тій економічній ситуації у Росії, яка вже зараз вирує, це перевантажує транспортну систему. Тож вони намагаються якось якомога швидше щось доставити. Наприклад, деякі знаряддя вони возили навіть нашими «Русланами» та своїми «Іл-76». Принаймні, є інформація, що ними вони возили ракети в білоруський Могильов. Спочатку це були «Калібри», потім «Калібри» закінчились, і зараз возять балістичні ракети до комплексу «Іскандер».
Також вони возять ракети на Гомельський аеродром, також в Білорусі. Така інформація в режимі онлайн надходить від білоруських партизанів. А потім транспортом ці ракети доставляють до стартових позицій ракетних підрозділів. Тобто, вони намагаються відновити логістику, аби забезпечити свої війська паливом та боєприпасами.
Чи можна сказати, що російська влада зробила висновки і готує план «Б» для захоплення України?
Коли росіяни побачили провал власного бліцкригу, то спробували змінити тактику. Є інсайдерська інформація, що Путін дав наказ не рахуватись з втратами цивільного населення України. Його мета сьогодні – сіяти паніку, організувати хаос. Нещадне знищення українських міст і мирного населення — останній план примушення України до капітуляції, який у Путіна ще залишився.
Зрозумійте, вони вже не можуть досягти воєнної перемоги над нашими Збройними силами, тому вдаються до такої нелюдяних, негуманних методів війни. Це — звичайний фашизм.
Чи буде в Путіна ще одна зміна воєнної тактики? Навряд чи. З огляду на значні втрати російських військ, для продовження наступу Путіну потрібно десь взяти 200-300 тисяч солдат, щоб ввести їх на територію України. Тільки так він зможе наростити наступальний потенціал. Але навряд чи він зможе зібрати таке оперативне угруповання військ.
Проте у українців, які вже одинадцять днів знаходяться під обстрілами, лише одне питання: «Коли це все закінчиться?». Чи можна це якось спрогнозувати?
На жаль, війна з Росією не завершиться швидко. Вона триватиме ще, як мінімум, декілька місяців. Але наступний тиждень стане для України переломним та вирішальним.
Ми дуже сильно вимотали противника. Він майже втратив наступальний потенціал. І от зараз, в найближчі дві-три доби, ми побачимо, чи зможе ворог знайти резерви аби підсилити свої війська. Якщо не зможе, настане початок перелому в ході цієї війни. Тобто наступний тиждень буде вирішальним щодо того, на чию користь розвиватиметься війна.
Україна сьогодні має всі шанси переломити ситуацію на свій бік та піти в контрнаступ. І тоді вже буде стояти питання про визволення всієї території. Сьогодні ми прийшли до тієї межі, коли або воля, або смерть.
Жданов: наступний тиждень буде вирішальним щодо того, на чию користь розвиватиметься війна / фото УНІАН, Володимир Гонтар
Як ви оцінюєте намагання України досягти чогось у перемовинах з агресором?
Варто розуміти, поки Путін залишається при владі в Росії, ні про які поступки стосовно України не може йти мова. А всі ці перемовини зможуть вирішити лише частину гуманітарних питань. Під час воєнної кампанії можемо намагатись розв’язати болючі питання дипломатичним шляхом. Проте очевидно, що передумови для цього зможуть виникнути лише за однієї умови: зміни російської влади.
Взагалі я сподіваюсь, що політичне керівництво веде до того, що нам потрібно формувати вже ніяку не мінську, а єдину національну визвольну платформу. А основним способом визволення територій треба вибрати силовий.
Анастасія Світлевська
